олеандр

олеа́ндр

(франц. oleandre, італ. oleandro, від лат. laurus – лавр і грец. ροδόδενδρον – розове дерево)

рід рослин родини барвінкових. Вічнозелені кущі або дерева, поширені в Середземномор’ї та тропічній Азії. В СРСР вирощують як декоративну рослину. Використовують у медицині як серцевий засіб.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. олеандр — олеа́ндр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. олеандр — -а, ч. Південна вічнозелена рослина – кущ або невелике дерево з ланцетоподібним листям та великими запашними квітками білого, рожевого, червоного або жовтого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. олеандр — ОЛЕА́НДР, а, ч. Південна вічнозелена рослина – кущ або невелике дерево з ланцетоподібним листям та великими запашними квітками білого, рожевого, червоного або жовтого кольору. Словник української мови у 20 томах
  4. олеандр — Декоративний кущ або низькоросле деревце родини барвінкових; поширений в Середземномор'ї, субтропіках Азії та в Японії; листки шкірясті, ланцетоподібні, зимостійкі; квітки рожеві або білі, зібрані в китиці; вся рослина дуже отруйна; використовується в медицині. Універсальний словник-енциклопедія
  5. олеандр — Олеа́ндр, -дра, -дрові; -а́ндри, -дрів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. олеандр — ОЛЕА́НДР, а, ч. Південна вічнозелена рослина — кущ або невелике дерево з ланцетоподібним листям та великими запашними квітками білого, рожевого, червоного або жовтого кольору. Словник української мови в 11 томах