олеандр
ОЛЕА́НДР, а, ч. Південна вічнозелена рослина — кущ або невелике дерево з ланцетоподібним листям та великими запашними квітками білого, рожевого, червоного або жовтого кольору.
Коло ганку рядком стояли чотири здорові вазони старих олеандрів, рясно обсипаних важкими китицями ясно-рожевих квіток (Н.-Лев., IV, 1956, 87);
На гострому темно-зеленому листі олеандрів застигла вранішня роса (Руд., Вітер.., 1958, 307).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- олеандр — олеа́ндр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- олеандр — -а, ч. Південна вічнозелена рослина – кущ або невелике дерево з ланцетоподібним листям та великими запашними квітками білого, рожевого, червоного або жовтого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- олеандр — ОЛЕА́НДР, а, ч. Південна вічнозелена рослина – кущ або невелике дерево з ланцетоподібним листям та великими запашними квітками білого, рожевого, червоного або жовтого кольору. Словник української мови у 20 томах
- олеандр — олеа́ндр (франц. oleandre, італ. oleandro, від лат. laurus – лавр і грец. ροδόδενδρον – розове дерево) рід рослин родини барвінкових. Вічнозелені кущі або дерева, поширені в Середземномор’ї та тропічній Азії. В СРСР вирощують як декоративну рослину. Використовують у медицині як серцевий засіб. Словник іншомовних слів Мельничука
- олеандр — Декоративний кущ або низькоросле деревце родини барвінкових; поширений в Середземномор'ї, субтропіках Азії та в Японії; листки шкірясті, ланцетоподібні, зимостійкі; квітки рожеві або білі, зібрані в китиці; вся рослина дуже отруйна; використовується в медицині. Універсальний словник-енциклопедія
- олеандр — Олеа́ндр, -дра, -дрові; -а́ндри, -дрів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)