1. Словник іншомовних слів Мельничука

оракул

ора́кул

(лат. oraculum, від oro – кажу, прошу)

1. У давніх греків, римлян та інших народів пророцтво, яке нібито було відповіддю богів на запитання віруючих, що давалося через жерців.

2. Місце, де відбувалися пророцтва (напр., О. Аполлона в Дельфах у Греції).

3. Жрець, який від імені божества відповідав на запитання віруючих.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оракул — ора́кул іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. оракул — ІСТ. жрець-віщун; П. <�незаперечний> авторитет; (книга) порадник ворожбитства. Словник синонімів Караванського
  3. оракул — див. чародій Словник синонімів Вусика
  4. оракул — -а, ч. 1》 У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу – пророцтва, що нібито йшли від богів і витлумачувалися жерцями. || Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував. || Місце, храм, де давалися ці пророцтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оракул — Віщун, провісник, провидця, див. передвісник Словник чужослів Павло Штепа
  6. оракул — ОРА́КУЛ, а, ч. 1. У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу – пророцтво, що нібито йшло від богів і витлумачувалося жерцями; // Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував. Словник української мови у 20 томах
  7. оракул — У релігіях стародавніх Греції, Риму, Сх. пророцтво, яке начебто повідомляли людям боги устами жерців; найвідомішими були о., які сповіщали жерці храму Аполлона у Дельфах. Універсальний словник-енциклопедія
  8. оракул — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Словник синонімів української мови
  9. оракул — Ора́кул, -ла; -кули, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. оракул — ОРА́КУЛ, а, ч. 1. У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу — пророцтва, що нібито йшли від богів і витлумачувалися жерцями; // Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував. Словник української мови в 11 томах