оракул
ОРА́КУЛ, а, ч.
1. У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу – пророцтво, що нібито йшло від богів і витлумачувалося жерцями;
// Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував.
Незабаром ми Асклепіненією побуваємо в Дельфах. Хочу запитати оракула про свою долю (О. Бердник);
// Місце, храм, де давалися ці пророцтва.
Великого значення набули оракули. Храми вважалися житлом богів у буквальному розумінні і тому їх статуї визнавалися сповненими життя (з наук. літ.).
2. перен. Особа, висловлювання якої визнаються незаперечною істиною.
Як вони сіли на канапі, поруч з хазяйкою, в залі разом стишилось, неначе всі готувались слухать якогось оракула (І. Нечуй-Левицький);
– Ваша величність, – гудів венеціанець, – я посланий до вас славетним і можновладним королем усіх поетів, володарем золотого й діамантового пера сеньйором П'єтро Аретіно, званим оракулом істини й секретарем світу (П. Загребельний).
3. заст. Ворожильна книга.
[Лука:] Та ти справжній філософ, Харитоне. [Ганджа:] Таке й скажеш, праотче. Читав колись оракула, сонник Мартина Задеки... (Ю. Мокрієв).
Значення в інших словниках
- оракул — ора́кул іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- оракул — ІСТ. жрець-віщун; П. <�незаперечний> авторитет; (книга) порадник ворожбитства. Словник синонімів Караванського
- оракул — див. чародій Словник синонімів Вусика
- оракул — -а, ч. 1》 У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу – пророцтва, що нібито йшли від богів і витлумачувалися жерцями. || Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував. || Місце, храм, де давалися ці пророцтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оракул — Віщун, провісник, провидця, див. передвісник Словник чужослів Павло Штепа
- оракул — ора́кул (лат. oraculum, від oro – кажу, прошу) 1. У давніх греків, римлян та інших народів пророцтво, яке нібито було відповіддю богів на запитання віруючих, що давалося через жерців. 2. Місце, де відбувалися пророцтва (напр. Словник іншомовних слів Мельничука
- оракул — У релігіях стародавніх Греції, Риму, Сх. пророцтво, яке начебто повідомляли людям боги устами жерців; найвідомішими були о., які сповіщали жерці храму Аполлона у Дельфах. Універсальний словник-енциклопедія
- оракул — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Словник синонімів української мови
- оракул — Ора́кул, -ла; -кули, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оракул — ОРА́КУЛ, а, ч. 1. У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу — пророцтва, що нібито йшли від богів і витлумачувалися жерцями; // Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував. Словник української мови в 11 томах