організатор

Значення в інших словниках

1. організатор — організа́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. організатор — (бунту) призвідник, призвідець; (перемоги) керівник; (хору) засновник, фундатор; (мас) лідер, провідник. Словник синонімів Караванського
3. організатор — [орган'ізатор] -ра, м. (на) -ров'і/ -ру, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
4. організатор — -а, ч. Той, хто організовує, засновує, налагоджує або впорядковує що-небудь. || Той, хто має здібності до організаційної роботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. організатор — Засновник, упорядник, див. ініціятор Словник чужослів Павло Штепа
6. організатор — ОРГАНІЗА́ТОР, а, ч. 1. Той, хто організовує, засновує, налагоджує або впорядковує що-небудь. Я був одним із гарячих організаторів страйку – виступав на зборах, складав петиції, був постійним делегатом до адміністрації інституту (С. Словник української мови у 20 томах
7. організатор — ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу). Словник синонімів української мови
8. організатор — Організа́тор, -ра, -рові; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. організатор — ОРГАНІЗА́ТОР, а, ч. Той, хто організовує, засновує, налагоджує або впорядковує що-небудь. Я був одним із гарячих організаторів страйку — виступав на зборах, складав петиції, був постійним делегатом до адміністрації інституту (Вас. Словник української мови в 11 томах