орфей
(грец. Όρφεύς)
1. У давньогрецькій міфології чарівний музика й співак.
2. Переносно – солодкозвучний співець.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Орфей — Орфе́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- орфей — -я, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – чарівний музика й співак. 2》 перен. Солодкозвучний співець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Орфей — (грец. Orpheus), -я, ч. У давньогрецькій міфології — музикант і співак, спів якого причаровував не тільки людей, але й диких звірів, річки, скелі. Всеспалення Твоє автодафе — перепочинок перед різнім святом, як ворогу назвешся рідним братом і смерк розсуне лірою Орфей. (П-1:134). Словник поетичної мови Василя Стуса
- Орфей — У грец. міфології фракійський співак, музикант і поет, син царя Еагра та музи Калліопи; вважають одним з міфічних творців грец. музики, а також засновником секти орфіків; своїм мистецтвом гри на золотій арфі зачаровував навіть рослини і тварин... Універсальний словник-енциклопедія
- Орфей — Орфе́й, -фе́я, -фе́єм (гр. Ὀρφεύς) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)