орфей
орфе́й
-я, ч.
1》 У давньогрецькій міфології – чарівний музика й співак.
2》 перен. Солодкозвучний співець.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Орфей — Орфе́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Орфей — (грец. Orpheus), -я, ч. У давньогрецькій міфології — музикант і співак, спів якого причаровував не тільки людей, але й диких звірів, річки, скелі. Всеспалення Твоє автодафе — перепочинок перед різнім святом, як ворогу назвешся рідним братом і смерк розсуне лірою Орфей. (П-1:134). Словник поетичної мови Василя Стуса
- орфей — (грец. Όρφεύς) 1. У давньогрецькій міфології чарівний музика й співак. 2. Переносно – солодкозвучний співець. Словник іншомовних слів Мельничука
- Орфей — У грец. міфології фракійський співак, музикант і поет, син царя Еагра та музи Калліопи; вважають одним з міфічних творців грец. музики, а також засновником секти орфіків; своїм мистецтвом гри на золотій арфі зачаровував навіть рослини і тварин... Універсальний словник-енциклопедія
- Орфей — Орфе́й, -фе́я, -фе́єм (гр. Ὀρφεύς) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)