паж

(франц. page, з італ. paggio)

1. За середньовіччя в Західній Європі юнак дворянського походження, який при дворі великого феодала або короля готувався до лицарського звання.

2. До початку 20 ст. молодша придворна посада в деяких країнах Західної Європи.

3. В Росії з 1711 р. придворне звання; з 2-ї половини 18 ст. до 1917 р. – вихованець пажеського корпусу.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паж — паж іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири па́жі Орфографічний словник української мови
  2. паж — Хлопець до послуг; джура. Словник синонімів Караванського
  3. паж — -а, ч. 1》 У середні віки – хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов'язки. || перен., ірон. Про чоловіка, який віддано, прислужливо упадає коло жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. паж — Джура, чура Словник чужослів Павло Штепа
  5. паж — ПАЖ, а, ч. 1. У середні віки – хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов'язки. Словник української мови у 20 томах
  6. паж — паж шах. слон, ферзь (ст)|| = бігун Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. паж — Паж, -жа, -жеві; па́жі, -жів; па́жеський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. паж — ПАЖ, а, ч. 1.У середні віки — хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов’язки. Був син-одиначок, мале пахоля, тепер він за пажа в дворі в короля (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах