паж
(франц. page, з італ. paggio)
1. За середньовіччя в Західній Європі юнак дворянського походження, який при дворі великого феодала або короля готувався до лицарського звання.
2. До початку 20 ст. молодша придворна посада в деяких країнах Західної Європи.
3. В Росії з 1711 р. придворне звання; з 2-ї половини 18 ст. до 1917 р. – вихованець пажеського корпусу.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паж — паж іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири па́жі Орфографічний словник української мови
- паж — Хлопець до послуг; джура. Словник синонімів Караванського
- паж — -а, ч. 1》 У середні віки – хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов'язки. || перен., ірон. Про чоловіка, який віддано, прислужливо упадає коло жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паж — Джура, чура Словник чужослів Павло Штепа
- паж — ПАЖ, а, ч. 1. У середні віки – хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов'язки. Словник української мови у 20 томах
- паж — паж шах. слон, ферзь (ст)|| = бігун Лексикон львівський: поважно і на жарт
- паж — Паж, -жа, -жеві; па́жі, -жів; па́жеський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- паж — ПАЖ, а, ч. 1.У середні віки — хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов’язки. Був син-одиначок, мале пахоля, тепер він за пажа в дворі в короля (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах