1. Словник української мови в 11 томах

паж

ПАЖ, а, ч.

1.У середні віки — хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов’язки.

Був син-одиначок, мале пахоля, тепер він за пажа в дворі в короля (Л. Укр., І, 1951, 439);

Вона трималася так, ніби їй шлейф несли пажі (Ю. Янов., II, 1958, 39);

// перен., ірон. Про чоловіка, який віддано, прислужливо упадає коло жінки.

*У порівн. Він [граф Вітте] був спочатку закоханий в самодержавство, неначе у чисту фею, але потім виявилося, що то була не фея, а підмальована кокотка. Що ж, він і при ній ладен стояти вірним пажем (Стельмах, І, 1962, 617).

2. У дореволюційній Росії і західно-європейських країнах до початку XIX століття — нижча придворна посада, а також особа на цій посаді.

Паж вніс срібний кухоль холодної води. Наполеон з насолодою напився, відмовившись од вечері, і ліг спати (Кочура, Зол. грамота, 1960, 122).

3. У царській Росії — вихованець пажеського корпусу.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паж — паж іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири па́жі Орфографічний словник української мови
  2. паж — Хлопець до послуг; джура. Словник синонімів Караванського
  3. паж — -а, ч. 1》 У середні віки – хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов'язки. || перен., ірон. Про чоловіка, який віддано, прислужливо упадає коло жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. паж — Джура, чура Словник чужослів Павло Штепа
  5. паж — ПАЖ, а, ч. 1. У середні віки – хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов'язки. Словник української мови у 20 томах
  6. паж — паж шах. слон, ферзь (ст)|| = бігун Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. паж — (франц. page, з італ. paggio) 1. За середньовіччя в Західній Європі юнак дворянського походження, який при дворі великого феодала або короля готувався до лицарського звання. 2. До початку 20 ст. молодша придворна посада в деяких країнах Західної Європи. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. паж — Паж, -жа, -жеві; па́жі, -жів; па́жеський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)