паріс
парі́с
(грец. Πάρυς)
1. У давньогрецькій міфології троянський царевич, якого нібито кинули батьки і вигодувала ведмедиця. Виділявся силою і вродою. За допомогою Афродіти П. викрав дружину спартанського царя Олену, що стало приводом для троянської війни.
2. Переносно – вродливий, зніжений молодик-спокусник.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паріс — па́ріс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- паріс — -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – троянський царевич, який виділявся силою і вродою. 2》 перен. Вродливий, зніжений молодик-спокусник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паріс — ПАРІ́С, а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – син царя Трої Пріама. Паріс підніс золоте яблуко з написом “Найвродливішій” Афродиті, котра присудила йому за це кохання найпрекраснішої жительки землі – Єлени, дружини спартанського царя Менелая (з наук. Словник української мови у 20 томах
- Паріс — Парі́с, -са, -сові (гр. ім’я) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)