пентатлон

пентатло́н

(грец. πένταθλον, від πέντε – п’ять і άθλον – змагання, боротьба)

античне (давньогрецьке) п’ятиборство, що було обов’язковим елементом олімпійських ігор. До П. входили: біг, стрибки, кидання диска й списа (дротика), боротьба й на завершення – боротьба двох найкращих.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пентатлон — -у, ч. Античне п'ятиборство, що було обов'язковим елементом олімпійських ігор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пентатлон — ПЕНТАТЛО́Н. Словник української мови у 20 томах