пеон
пео́н
I
пео́н, пеа́н
(грец. παιάν, παιήων)
віршова чотирискладова стопа (один довгий і три короткі) античної метрики (I 1).
II
(від ісп. peon – наймит, поденник)
у багатьох країнах, головним чином Латинської Америки – наймит, селянин, сільськогосподарський робітник, який внаслідок кабальної залежності від поміщиків перетворювався на боргового раба (див. пеонаж).
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пеон — пео́н 1 іменник чоловічого роду віршова стопа пео́н 2 іменник чоловічого роду, істота батрак Орфографічний словник української мови
- пеон — I -а, ч. 1》 поет. Віршова стопа з одного довгого і трьох коротких складів. 2》 Те саме, що пеан 1). II -а, ч. У США та країнах Латинської Америки 17-18 ст. – сільськогосподарський робітник, який внаслідок кабальної залежності перетворився на боргового раба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пеон — ПЕО́Н¹, а, ч. 1. поет. Віршова стопа з одного довгого і трьох коротких складів. Пеоном називається чотирискладова стопа з наголосом на першому, другому, третьому або четвертому складі (з наук. літ.). 2. Те саме, що пеа́н 1. Співати пеони. ПЕО́Н², а... Словник української мови у 20 томах
- пеон — У Лат. Америці і на пд. США сільськогосподарський робітник, зайнятий у вел. господарстві взамін за право користуватися ділянкою землі й мінімальну платню. Універсальний словник-енциклопедія
- пеон — ПЕО́Н¹, а, ч. 1. поет. Віршова стопа з одного довгого і трьох коротких складів. Пеоном називається чотирискладова стопа з наголосом на першому, другому, третьому або четвертому складі (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 101). 2. Те саме, що пеа́н... Словник української мови в 11 томах