1. Словник іншомовних слів Мельничука

позитивізм

позитиві́зм

(франц. positivisme, від лат. positivus – умовний позитивний)

суб’єктивно-ідеалістична течія в буржуазній філософії, представники якої проголошують єдиним джерелом істинного знання емпіричні дані і заперечують пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення в цілому. Виник у 30-х pp. 19 ст. у Франції. Сучасною формою П. є неопозитивізм.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позитивізм — позитиві́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. позитивізм — Існує багато припущень стосовно того, на якому грунті постав позитивізм, виникнення якого пов’язується з різними особами і групами з різних епох. Тому складно вирішити, яких же, власне, мислителів слід вважати позитивістами. Енциклопедія політичної думки
  3. позитивізм — -у, ч. 1》 Суб'єктивно-ідеалістична течія філософії та соціології, що заперечує можливість пізнання об'єктивної дійсності і зводить мету науки до опису й систематизації фактів і явищ, що тлумачаться як комплекс відчуттів та уявлень суб'єкта... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позитивізм — ПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Філософський напрям, заснований у 30-х роках XIX ст., який виходить з того, що все справжнє (позитивне) знання – сукупний результат спеціальних наук; наука, згідно з позитивізмом, не потребує ніякої філософії, що стоїть над нею. Словник української мови у 20 томах
  5. позитивізм — (англ. рositivism) один із напряків філософії, який стверджує, що справжні (позитивні) знання є результатом досліджень спеціалізованих галузей наукових знань і стоять поза світоглядними проблемами. Економічний словник
  6. позитивізм — I напрямок у філософії XIX-XX ст., який вимагає, щоб пізнання спиралося на факти, які можна перевірити в досліді, відмови від метафізики, в науці надання переваги експериментам та індуктивним методам, заперечення пізнавальної вартості норм і оцінок (О. Універсальний словник-енциклопедія
  7. позитивізм — ПОЗИТИВІЗМ (від лат. positivus — позитивний) — філософська течія, яка стала домінантою європейської культури у друг. пол. XIX ст. В історичній еволюції П. вирізняють три етапи: класичний (Конт, Літтре, Тен, Ренан, Дж. Мілль, Спенсер та ін. Філософський енциклопедичний словник
  8. позитивізм — Позитиві́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. позитивізм — ПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Суб’єктивно-ідеалістична течія буржуазної філософії і соціології, що заперечує можливість пізнання об’єктивної дійсності і зводить мету науки до опису і систематизації фактів і явищ... Словник української мови в 11 томах