позувати

позува́ти

(франц. poser)

1. Правити за модель художнику або бути об’єктом для кінофотознімання, набравши певної пози.

2. Переносно – поводитись нещиро, хизуватися, дбати про зовнішній ефект своєї поведінки тощо.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

позувати — позува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
позувати — Позува́ти (на кого?). Вдавати з себе (кого?). Найприкрійша річ чути іменно докори сего або того чоловіка на становищи, котрий позує навіть на радикала, але кромі роботи, з котрої сам лише має хосен, нічого не робить для рускої справи. Українська літературна мова на Буковині
позувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Прибравши яку-небудь позу, служити натурою художникові, скульпторові або фотографу. 2》 перен. Намагатися справити враження поведінкою, словами, зовнішністю і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
позувати — Виставлятися, виставитися, повиставлятися, наставлятися, наставитися, понаставлятися, поставлятися, поставитися, розставлятися, розставитися, порозставлятися, уставлятися, уставитися, повставлятися Словник чужослів Павло Штепа
позувати — ПОЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Прибравши яку-небудь позу, служити натурою художникові, скульпторові або фотографу. Тепер Віра пише портрет Клима – він серед квітів у саду. Хлопець з насолодою позує, очей не зводить з рук художниці (Я. Словник української мови у 20 томах
позувати — ПОЗУВА́ТИ (намагатися справити враження поведінкою, словами, зовнішністю і т. ін.), РИСУВА́ТИСЯ розм., КРИВЛЯ́ТИСЯ розм., ЛАМА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
позувати — Позува́ти, -зу́ю, -зу́єш (від по́за) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
позувати — ПОЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Прибравши яку-небудь позу, служити натурою художникові, скульпторові або фотографу. Тепер Віра пише портрет Клима — він серед квітів у саду. Хлопець з насолодою позує, очей не зводить з рук художниці (Грим., Кавалер.. Словник української мови в 11 томах