1. Словник іншомовних слів Мельничука

популяція

популя́ція

(від лат. populus – народ)

сукупність особин певного виду організмів, які здатні до вільного схрещування, населяють певну територію і деякою мірою ізольовані від сусідніх популяцій. П. є елементарною еволюційною одиницею.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. популяція — популя́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. популяція — 1. Сукупність осіб того чи іншого виду, які займають певний ареал. Популяція є формою існування виду. 2. Відтворення населення, яке зумовлене переважанням кількості народжених над кількістю померлих. Словник із соціальної роботи
  3. популяція — [попул’ац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. популяція — -ї, ж., біол. Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. популяція — ПОПУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., біол. Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості. Майже всі площі озимої пшениці були зайняті сортами, виведеними шляхом індивідуального відбору з місцевих популяцій (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  6. популяція — Група особин одного виду, що заселяють певну територію, схрещуються між собою (мають спільний генофонд), але ізольовані від ін. п. цього ж виду; структуру п. визначає її густота, пропорційна кількість самців і самиць, зрілих і молодих особин. Універсальний словник-енциклопедія
  7. популяція — ПОПУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., біол. Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості. Майже всі площі озимої пшениці були зайняті сортами, виведеними шляхом індивідуального відбору з місцевих популяцій (Хлібороб Укр., 1, 1968, 18). Словник української мови в 11 томах