популяція
1. Сукупність осіб того чи іншого виду, які займають певний ареал. Популяція є формою існування виду. 2. Відтворення населення, яке зумовлене переважанням кількості народжених над кількістю померлих. Депопуляція – це переважання кількості померлих над кількістю народжених, незалежно від механічного приросту населення.
англ. population; нім. Population f=; угор. populáció; рос. популяция.
Джерело:
Словник із соціальної роботи
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- популяція — популя́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- популяція — [попул’ац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- популяція — -ї, ж., біол. Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- популяція — ПОПУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., біол. Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості. Майже всі площі озимої пшениці були зайняті сортами, виведеними шляхом індивідуального відбору з місцевих популяцій (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- популяція — популя́ція (від лат. populus – народ) сукупність особин певного виду організмів, які здатні до вільного схрещування, населяють певну територію і деякою мірою ізольовані від сусідніх популяцій. П. є елементарною еволюційною одиницею. Словник іншомовних слів Мельничука
- популяція — Група особин одного виду, що заселяють певну територію, схрещуються між собою (мають спільний генофонд), але ізольовані від ін. п. цього ж виду; структуру п. визначає її густота, пропорційна кількість самців і самиць, зрілих і молодих особин. Універсальний словник-енциклопедія
- популяція — ПОПУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., біол. Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості. Майже всі площі озимої пшениці були зайняті сортами, виведеними шляхом індивідуального відбору з місцевих популяцій (Хлібороб Укр., 1, 1968, 18). Словник української мови в 11 томах