1. Словник іншомовних слів Мельничука

привілей

привіле́й

(лат. privilegiuni, від privus – особливий і lex – закон)

1. Перевага, пільга, право, надане законом окремим особам, групам людей або певному станові, класові чи класам. Встановлення класових і станових П. характерне для експлуататорських держав.

2. Грамота, якою за феодалізму стверджувалися П.

3. П. на винахід – виключне право особи або організації на винахід; документ, що засвідчує і охороняє це право.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привілей — Привіле́й: — тут: документ, грамота [46-2] Словник з творів Івана Франка
  2. привілей — привіле́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. привілей — Пільга, право, перевага; (виняткове право) прерогатива; ІСТ. патент. Словник синонімів Караванського
  4. привілей — -ю, ч. 1》 Особлива перевага, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам). || Певна перевага кого-небудь, право на виняткове ставлення до себе порівняно з іншими. || Право на відмітну ознаку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. привілей — Пільга, див. преференція, примат, першенство Словник чужослів Павло Штепа
  6. привілей — ПРИВІЛЕ́Й, ю, ч. 1. Особлива перевага, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам). Сенат .. присудив кодачанам жить на городській землі з тими привілеями, які має земство (О. Словник української мови у 20 томах
  7. привілей — У період феодалізму монарший акт, на підставі якого певним особам чи станам надавалися ширші права або пільги у дотриманні загальнообов'язкових правил. Універсальний словник-енциклопедія
  8. привілей — ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Словник синонімів української мови
  9. привілей — Привіле́й, -ле́ю, -ле́єві; -ле́ї, -ле́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. привілей — ПРИВІЛЕ́Й, ю, ч. 1. Особлива перевага, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам). Сенат.. присудив кодачанам жить на городській землі з тими привілеями, які має земство (Стор. Словник української мови в 11 томах