привілей

Значення в інших словниках

1. привілей — Привіле́й: — тут: документ, грамота [46-2] Словник з творів Івана Франка
2. привілей — привіле́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. привілей — Пільга, право, перевага; (виняткове право) прерогатива; ІСТ. патент. Словник синонімів Караванського
4. привілей — -ю, ч. 1》 Особлива перевага, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам). || Певна перевага кого-небудь, право на виняткове ставлення до себе порівняно з іншими. || Право на відмітну ознаку. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. привілей — ПРИВІЛЕ́Й, ю, ч. 1. Особлива перевага, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам). Сенат .. присудив кодачанам жить на городській землі з тими привілеями, які має земство (О. Словник української мови у 20 томах
6. привілей — привіле́й (лат. privilegiuni, від privus – особливий і lex – закон) 1. Перевага, пільга, право, надане законом окремим особам, групам людей або певному станові, класові чи класам. Встановлення класових і станових... Словник іншомовних слів Мельничука
7. привілей — У період феодалізму монарший акт, на підставі якого певним особам чи станам надавалися ширші права або пільги у дотриманні загальнообов'язкових правил. Універсальний словник-енциклопедія
8. привілей — ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Словник синонімів української мови
9. привілей — Привіле́й, -ле́ю, -ле́єві; -ле́ї, -ле́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. привілей — ПРИВІЛЕ́Й, ю, ч. 1. Особлива перевага, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам). Сенат.. присудив кодачанам жить на городській землі з тими привілеями, які має земство (Стор. Словник української мови в 11 томах