принц
(нім. Prinz, від лат. princeps – глава, володар)
титул особи, яка належить до царюючого дому.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- принц — принц іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- принц — -а, ч. Титул члена королівської родини або можновладного князя в Західній Європі, а також особа, що має цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- принц — ПРИНЦ, а, ч. Титул члена королівської або іншої можновладної родини, а також особа, що має цей титул. Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (М. Словник української мови у 20 томах
- принц — Принц, при́нца, -нцом; при́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- принц — ПРИНЦ, а, ч. Титул члена королівської родини або можновладного князя в Західній Європі, а також особа, що має цей титул. Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (Рильський, І... Словник української мови в 11 томах
- принц — Принц, -ца м. Принцъ. Драг. 264. На тім весілю принци з єнчих землев били. Драг. 265. Словник української мови Грінченка