1. Словник української мови в 11 томах

принц

ПРИНЦ, а, ч. Титул члена королівської родини або можновладного князя в Західній Європі, а також особа, що має цей титул.

Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (Рильський, І, 1960, 233);

Розіслав тоді граф людей по світу скликати гостей на весілля своєї доньки, яку посватав заморський принц (Казки Буковини.., 1968, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. принц — принц іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. принц — -а, ч. Титул члена королівської родини або можновладного князя в Західній Європі, а також особа, що має цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. принц — ПРИНЦ, а, ч. Титул члена королівської або іншої можновладної родини, а також особа, що має цей титул. Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (М. Словник української мови у 20 томах
  4. принц — (нім. Prinz, від лат. princeps – глава, володар) титул особи, яка належить до царюючого дому. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. принц — Принц, при́нца, -нцом; при́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. принц — Принц, -ца м. Принцъ. Драг. 264. На тім весілю принци з єнчих землев били. Драг. 265. Словник української мови Грінченка