пульпа

пу́льпа

(від лат. pulpa – м’якоть)

1. М’яка сполучна тканина в порожнині зуба; м’якоть селезінки.

2. Суміш твердих частинок, завислих у рідині.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пульпа — пу́льпа іменник жіночого роду сполучна тканина; суміш Орфографічний словник української мови
  2. пульпа — -и, ж. 1》 анат. М'яка сполучна тканина, пронизана нервовими закінченнями, лімфатичними й кровоносними судинами, що заповнює порожнину зуба. || М'якуш селезінки. 2》 тех. Суміш твердих частинок з рідиною (вода й ґрунт, вода й корисні копалини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пульпа — М'якуш Словник чужослів Павло Штепа
  4. пульпа — ПУ́ЛЬПА, и, ж. 1. анат. М'яка сполучна тканина, пронизана нервовими закінченнями, лімфатичними й кровоносними судинами, що заповнює порожнину зуба; // М'якуш селезінки. 2. техн. Суміш твердих частинок з рідиною (вода й ґрунт, вода й корисні копалини). Словник української мови у 20 томах