пульпа
ПУ́ЛЬПА, и, ж.
1. анат. М'яка сполучна тканина, пронизана нервовими закінченнями, лімфатичними й кровоносними судинами, що заповнює порожнину зуба;
// М'якуш селезінки.
2. техн. Суміш твердих частинок з рідиною (вода й ґрунт, вода й корисні копалини).
Видобути “чорне золото” у вигляді пульпи – суміші вугілля з водою – лише половина справи. Необхідно його ще підняти на поверхню (з наук.-попул. літ.);
В трубах з шумом неслася невидима пульпа; інколи, гуркочучи, котився камінь, інколи щось усередині злобно дряпалось об залізо (С. Журахович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пульпа — пу́льпа іменник жіночого роду сполучна тканина; суміш Орфографічний словник української мови
- пульпа — -и, ж. 1》 анат. М'яка сполучна тканина, пронизана нервовими закінченнями, лімфатичними й кровоносними судинами, що заповнює порожнину зуба. || М'якуш селезінки. 2》 тех. Суміш твердих частинок з рідиною (вода й ґрунт, вода й корисні копалини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пульпа — М'якуш Словник чужослів Павло Штепа
- пульпа — пу́льпа (від лат. pulpa – м’якоть) 1. М’яка сполучна тканина в порожнині зуба; м’якоть селезінки. 2. Суміш твердих частинок, завислих у рідині. Словник іншомовних слів Мельничука