піано
піа́но
(італ. piano, букв. – тихий)
муз. тихо, нечутно.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піано — піа́но 1 прислівник спосіб виконання музичного твору незмінювана словникова одиниця піа́но 2 іменник середнього роду звучання музичного твору або його фрагменту Орфографічний словник української мови
- піано — присл., муз. Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору). || у знач. ім. піано, невідм., с. Таке виконання звуків музичного твору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піано — ПІА́НО, присл., муз. Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору). Похилена над клавіатурою, вона грала поволі піано.., лиш тут і там кладучи натиск на деякий нижчий звук (О. Кобилянська); // у знач. ім. піа́но, невідм. Словник української мови у 20 томах
- піано — Скорочення: р; тихо грати або співати музичний твір; протилежне до форте; дуже тихо — піаніссімо (рр). Універсальний словник-енциклопедія
- піано — ПІА́НО, присл., муз. Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору). Похилена над клавіатурою, вона грала поволі піано.., лиш тут і там кладучи натиск на деякий нижчий звук (Коб., III, 1956, 227); // у знач. ім. піа́но, невідм. Словник української мови в 11 томах