1. Словник української мови у 20 томах

піано

ПІА́НО, присл., муз.

Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору).

Похилена над клавіатурою, вона грала поволі піано.., лиш тут і там кладучи натиск на деякий нижчий звук (О. Кобилянська);

// у знач. ім. піа́но, невідм., с. Таке виконання звуків музичного твору.

– Він тамує лють, І знову піниться музична каламуть... “Піано, сто чортів! – Три форте, боже милий!” (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піано — піа́но 1 прислівник спосіб виконання музичного твору незмінювана словникова одиниця піа́но 2 іменник середнього роду звучання музичного твору або його фрагменту Орфографічний словник української мови
  2. піано — присл., муз. Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору). || у знач. ім. піано, невідм., с. Таке виконання звуків музичного твору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піано — піа́но (італ. piano, букв. – тихий) муз. тихо, нечутно. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. піано — Скорочення: р; тихо грати або співати музичний твір; протилежне до форте; дуже тихо — піаніссімо (рр). Універсальний словник-енциклопедія
  5. піано — ПІА́НО, присл., муз. Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору). Похилена над клавіатурою, вона грала поволі піано.., лиш тут і там кладучи натиск на деякий нижчий звук (Коб., III, 1956, 227); // у знач. ім. піа́но, невідм. Словник української мови в 11 томах