піаніно
піані́но
(італ. piano, букв. – тихенький)
музичний клавішний інструмент, в якому струни, дека і механіка розміщені вертикально.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піаніно — піані́но іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- піаніно — невідм., с. Великий ударно-клавішний музичний інструмент, що має форму високого ящика з вертикально натягнутими струнами всередині та з горизонтально розташованою клавіатурою на виступі спереду; різновид фортепіано. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піаніно — (іт. pianino — невелике фортепіано) — різновид фортепіано прямокутної форми з вертикальним розташуванням деки та клавіатурою на передній стінці. Винайдений Дж.Хокінсом та М.Мюллером в 1800 — 1801 рр. Звучність П. менш яскрава і сильна, ніж у рояля. Техніка гри на П. та роялі однакова. Словник-довідник музичних термінів
- піаніно — ПІАНІ́НО, невідм., с. Великий ударно-клавішний музичний інструмент, що має форму високого ящика з вертикально натягнутими струнами всередині і з горизонтально розташованою клавіатурою на виступі спереду; різновид фортепіано. Словник української мови у 20 томах
- піаніно — Музичний інструмент, різновид фортепіано із вертикально розташованими струнами; сконструйовано 1811. Універсальний словник-енциклопедія
- піаніно — ПІАНІ́НО, невідм., с. Великий ударно-клавішний музичний інструмент, що має форму високого ящика з вертикально натягнутими струнами всередині і з горизонтально розташованою клавіатурою на виступі спереду; різновид фортепіано. Словник української мови в 11 томах