ремез
ре́мез
(польс. remiz, з нім. Riedmeise, від Ried – очерет і Meise – синиця)
рід птахів ряду горобцеподібних. Поширений у південній частині Європи та Азії. Корисний.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ремез — ре́мез іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
- ремез — РЕМЕЗ – РЕМІЗ – РЕМІЗКА, РЕМІЗА Ремез, -а. Маленька пташка ряду горобцеподібних. Реміз, -у. 1. Сплата грошей виписуванням переказного векселя на одержувача. Літературне слововживання
- ремез — -а, ч. Маленька пташка ряду горобцеподібних. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ремез — РЕ́МЕЗ, а, ч. Мала пташка родини синицевих ряду горобцеподібних. Ремез – один з небагатьох видів синичок, який будує гнізда, узагалі ж ці непосидющі пташки віддають перевагу дуплам дерев (з наук.-попул. літ.); Дівчина задумано погладила пухнасті котики .. Словник української мови у 20 томах
- ремез — Співочий птах, родич королька, заселяє зарості Пд. та Центр. Європи, а також Малої Азії; довж. 11 см; майстерно будує гніздо у вигляді підвішеної кулі із вхідною трубкою, часто над водою; охороняється. Універсальний словник-енциклопедія
- ремез — РЕ́МЕЗ, а, ч. Маленька пташка ряду горобцеподібних. Ремез — один з небагатьох видів синичок, який будує гнізда, взагалі ж ці непосидющі пташки віддають перевагу дуплам дерев (Наука.., 9, 1969, 1); Дівчина задумано погладила пухнасті котики.. Словник української мови в 11 томах
- ремез — Ремез, -за м. Птица: ремезъ, Parus pendulinus. Вх. Пч. II. 13. Ой ремезе, ремезочку, не клади гнізда у вершині Дністра. Чуб. V. 876. ум. реме́зонько, ремезо́чок. Грин. III. 617. Словник української мови Грінченка