ремез

РЕМЕЗ – РЕМІЗ – РЕМІЗКА, РЕМІЗА

Ремез, -а. Маленька пташка ряду горобцеподібних.

Реміз, -у. 1. Сплата грошей виписуванням переказного векселя на одержувача. 2. У деяких картярських іграх – недобір установленого числа взяток, а також штраф за такий недобір. 3. Попереджувальний укол, удар у фехтуванні.

Ремізка, реміза. Пристрій у ткацьких верстатах, яким розділяються нитки основи.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремез — РЕ́МЕЗ, а, ч. Мала пташка родини синицевих ряду горобцеподібних. Ремез – один з небагатьох видів синичок, який будує гнізда, узагалі ж ці непосидющі пташки віддають перевагу дуплам дерев (з наук.-попул. літ.); Дівчина задумано погладила пухнасті котики .. Словник української мови у 20 томах
  2. ремез — -а, ч. Маленька пташка ряду горобцеподібних. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ремез — Співочий птах, родич королька, заселяє зарості Пд. та Центр. Європи, а також Малої Азії; довж. 11 см; майстерно будує гніздо у вигляді підвішеної кулі із вхідною трубкою, часто над водою; охороняється. Універсальний словник-енциклопедія
  4. ремез — ре́мез іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
  5. ремез — Ремез, -за м. Птица: ремезъ, Parus pendulinus. Вх. Пч. II. 13. Ой ремезе, ремезочку, не клади гнізда у вершині Дністра. Чуб. V. 876. ум. реме́зонько, ремезо́чок. Грин. III. 617. Словник української мови Грінченка
  6. ремез — ре́мез (польс. remiz, з нім. Riedmeise, від Ried – очерет і Meise – синиця) рід птахів ряду горобцеподібних. Поширений у південній частині Європи та Азії. Корисний. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. ремез — РЕ́МЕЗ, а, ч. Маленька пташка ряду горобцеподібних. Ремез — один з небагатьох видів синичок, який будує гнізда, взагалі ж ці непосидющі пташки віддають перевагу дуплам дерев (Наука.., 9, 1969, 1); Дівчина задумано погладила пухнасті котики.. Словник української мови в 11 томах