1. Словник іншомовних слів Мельничука

секта

се́кта

(лат. secta – вчення, напрям, від sequor – наслідую)

1. Релігійна група (громада), що відокремилася від пануючої церкви.

2. Група осіб, що замкнулися в своїх вузьких інтересах.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. секта — се́кта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. секта — -и, ж. 1》 Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви. 2》 перен. Відокремлена група осіб, що замкнулась у своїх вузьких групових інтересах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. секта — СЕ́КТА, и, ж. 1. Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви. [Кай Летіцій:] Друже, ми не знаєм, які та секта наставля тенета на неофітів (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  4. секта — Рід Словник застарілих та маловживаних слів
  5. секта — Віросповідне відгалуження в рамках релігії, релігійна група, що виділилася з більшої спільноти (напр., Церкви) й утворила власну організацію; у мові сучасної науки зазвичай намагаються уникати цього окреслення. Універсальний словник-енциклопедія
  6. секта — Се́кта, -ти; се́кти, сект Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. секта — СЕ́КТА, и, ж. 1. Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви. [Кай Летіцій:] Друже, ми не знаєм, які та секта наставля тенета на неофітів (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. секта — Секта, -ти ж. Секта. Зєзуїчені прелати.... взивають усе духовенство ґрецької віри Наливайковою сектою. К. Кр. 19. Словник української мови Грінченка