сигнатура

сигнату́ра

(лат. signatura, від signo – визначаю, позначую)

1. Копія рецепта лікаря, яка додається в аптеці до ліків, що відпускаються.

2. Порядковий номер друкованого аркуша в книзі або журналі, який проставляється під останнім рядком (у лівому кутку) першої (поряд з нормою) і третьої полоси (сторінки) кожного аркуша для контролю правильності фальцювання аркушів.

3. Невелика виїмка на передній стінці ніжки літери, яка допомагає на дотик правильно встановити положення літери при наборі.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сигнатура — Сигнату́ра: — цифра на першій і третій сторінках друкованого аркуша в книжці чи журналі, що позначає порядковий номер цього аркуша при брошуруванні [53] Словник з творів Івана Франка
  2. сигнатура — сигнату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. сигнатура — -и, ж. 1》 Копія рецепта лікаря, яку прикріплюють до ліків, що відпускають замовникові. || Частина рецепта, в якій зазначений спосіб прийому ліків. 2》 друк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сигнатура — Підпис Словник чужослів Павло Штепа
  5. сигнатура — СИГНАТУ́РА, и, ж. 1. Копія рецепта лікаря, яку прикріплюють до ліків, що відпускають замовникові. 2. полігр. Цифра на першій і третій сторінках друкованого аркуша в книжці чи журналі, що позначає порядковий номер цього аркуша при брошуруванні видання. Словник української мови у 20 томах
  6. сигнатура — СИГНАТУ́РА, и, ж. 1. Копія рецепта лікаря, яку прикріплюють до ліків, що відпускають замовникові. 2. друк. Цифра на першій і третій сторінках друкованого аркуша в книжці чи журналі, що позначає порядковий номер цього аркуша при брошуруванні видання. Словник української мови в 11 томах
  7. сигнатура — (лат. — визначати) Напис на п'єдесталі давнього пам'ятника, статуї із зазначенням зображеної особи, часу виконання або автора. Архітектура і монументальне мистецтво