сильфон

сильфо́н

(від сильфи)

трубка або камера з гофрованою (хвилеподібною) поверхнею, застосовувана в різних приладах і пристроях як чутливий елемент, що розширяється або стискується від зміни тиску вміщених у ньому рідини, пари або газу.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сильфон — сильфо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сильфон — -а, ч. Поперечно-гофрована тонкостінна трубка, що працює як пружина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сильфон — СИЛЬФО́Н, а, ч. Поперечно-гофрована тонкостінна трубка, що працює як пружина. Словник української мови у 20 томах