спеціалізація
спеціаліза́ція
(від лат. specialis – особливий)
1. Оволодіння спеціальними знаннями в певній галузі.
2. Зосередження діяльності на певному занятті, спеціальності.
3. Поділ праці на окремі операції.
4. С. виробництва – відособлення й створення підприємств і галузей для випуску однорідної продукції.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спеціалізація — спеціаліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спеціалізація — [спеиц'іал'ізац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- спеціалізація — -ї, ж. 1》 Дія і стан за знач. спеціалізувати і спеціалізуватися. Спеціалізація кредитів — використання бюджетних коштів у чітко встановлених напрямах і в межах виділених сум. 2》 Особливі риси пристосування організмів до умов існування, властиві даному виду чи певній групі тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спеціалізація — СПЕЦІАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Здобуття якої-небудь спеціальності, знань, навичок. Неможлива праця без спеціалізації при сучасних умовах техніки і соціального ладу (Леся Українка). 2. Розподіл праці на окремі операції. Словник української мови у 20 томах
- спеціалізація — Спеціаліза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спеціалізація — СПЕЦІАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. Дія і стан за знач. спеціалізува́ти і спеціалізува́тися. Неможлива праця без спеціалізації при сучасних умовах техніки і соціального ладу (Л. Укр., III, 1952, 684); У Москві рано виникла спеціалізація ремісників. Словник української мови в 11 томах
- спеціалізація — рос. специализация 1. Зосередження діяльності на відносно вузьких, спеціальних напрямах, окремих технологічних операціях або видах продукції. 2. Набуття спеціальних знань, навичок у певній галузі. 3. Поділ праці за її окремими видами, формами. Eкономічна енциклопедія