1. Eкономічна енциклопедія

спеціалізація

рос. специализация

1. Зосередження діяльності на відносно вузьких, спеціальних напрямах, окремих технологічних операціях або видах продукції. 2. Набуття спеціальних знань, навичок у певній галузі. 3. Поділ праці за її окремими видами, формами.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спеціалізація — спеціаліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. спеціалізація — [спеиц'іал'ізац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. спеціалізація — -ї, ж. 1》 Дія і стан за знач. спеціалізувати і спеціалізуватися. Спеціалізація кредитів — використання бюджетних коштів у чітко встановлених напрямах і в межах виділених сум. 2》 Особливі риси пристосування організмів до умов існування, властиві даному виду чи певній групі тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спеціалізація — СПЕЦІАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Здобуття якої-небудь спеціальності, знань, навичок. Неможлива праця без спеціалізації при сучасних умовах техніки і соціального ладу (Леся Українка). 2. Розподіл праці на окремі операції. Словник української мови у 20 томах
  5. спеціалізація — спеціаліза́ція (від лат. specialis – особливий) 1. Оволодіння спеціальними знаннями в певній галузі. 2. Зосередження діяльності на певному занятті, спеціальності. 3. Поділ праці на окремі операції. 4. С. виробництва – відособлення й створення підприємств і галузей для випуску однорідної продукції. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. спеціалізація — Спеціаліза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спеціалізація — СПЕЦІАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. Дія і стан за знач. спеціалізува́ти і спеціалізува́тися. Неможлива праця без спеціалізації при сучасних умовах техніки і соціального ладу (Л. Укр., III, 1952, 684); У Москві рано виникла спеціалізація ремісників. Словник української мови в 11 томах