спірант
спіра́нт
[від лат. spirans (spirantis) – дуючий, видихаючий]
те саме, що й фрикатив.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спірант — спіра́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- спірант — А. У мовознавстві – приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний приголосний. Літературне слововживання
- спірант — -а, ч., лінгв. Приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення, напр.: в, с, з, х; щілинний (фрикативний) приголосний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спірант — (грам.) шпарний приголосний, див. фрикатив Словник чужослів Павло Штепа
- спірант — СПІРА́НТ, а, ч., лінгв. Приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення. Словник української мови у 20 томах
- спірант — СПІРА́НТ, а, ч., лінгв. Приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення, напр.: в, с, з, х; щілинний (фрикативний) приголосний. Словник української мови в 11 томах