стихійний
стихі́йний
(від стихія)
1. Викликаний діями сил природи, непідвладних людині.
2. Переносно – нездоланний, нищівний; щодо суспільних явищ – неорганізований, без правильно поставленого політичного керівництва.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стихійний — стихі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- стихійний — (- силу) неконтрольований, нестримний, непогамований; (рух) хаотичний, неорганізований; (ненависть) неусвідомлений, підсвідомий; (випадок) сліпий; п! АНАРХІЧНИЙ; пр. СТИХІЙНО, само собою і п. ф. від стихійний. Словник синонімів Караванського
- стихійний — [стиех’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- стихійний — СТИХІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до стихі́я 2, 3. [Орест:] Сам я, може, й не піду на риск, не шукатиму його, .. але коли мене захопить яка стороння стихійна сила, тоді я трачу розум!... Словник української мови у 20 томах
- стихійний — -а, -е. Прикм. до стихія 2), 3). || Спричинений дією стихії. || Характерний для стихії (у 2 знач.); неусвідомлений. || Який діє несвідомо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стихійний — НЕОРГАНІЗО́ВАНИЙ (про дії, діяльність — позбавлений організованості); СТИХІ́ЙНИЙ підсил. (без попередньої підготовки, організації). Словник синонімів української мови
- стихійний — Стихі́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стихійний — СТИХІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до стихі́я 2, 3. [Орест:] Сам я, може, й не піду на риск, не шукатиму його,.. але коли мене захопить яка стороння стихійна сила, тоді я трачу розум! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах