столон
столо́н
[від лат. stolo (stolonis) – кореневий пагін]
видовжений підземний пагін без додаткових коренів, на кінцях якого утворюються бульби (напр., у картоплі); надземні С. (напр., у суниць) здебільшого називають вусами.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- столон — столо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- столон — СТОЛО́Н, а, ч., спец. Тонкий з довгими меживузлями горизонтальний пагін деяких рослин, який росте під землею або стелеться по ній і служить для вегетативного розмноження. На пригорнутих стеблах [картоплі] виростають додаткові столони, які утворюють другий ярус бульб (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- столон — -а, ч. Тонкий з довгими меживузлями горизонтальний пагін деяких рослин, який росте під землею або стелеться по ній і служить для вегетативного розмноження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- столон — СТОЛО́Н, а, ч. Тонкий з довгими меживузлями горизонтальний пагін деяких рослин, який росте під землею або стелеться по ній і служить для вегетативного розмноження. На пригорнутих стеблах [картоплі] виростають додаткові столони, які утворюють другий ярус бульб (Овоч., 1956, 119). Словник української мови в 11 томах