1. Словник іншомовних слів Мельничука

схоласт

схола́ст

(від грец. σχολαστής – відданий науковим чи літературним заняттям)

1. Послідовник схоластики.

2. Переносно – особа, що сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь науки, відірвано від практики; буквоїд, начотник.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схоласт — схола́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. схоласт — СХОЛАСТ – СХОЛІАСТ Схоласт, -а. Послідовник схоластики. Схоліаст, -а, книжн. Коментатор, упорядник схолій – приміток, пояснень до тексту. Літературне слововживання
  3. схоласт — СХОЛА́СТ, а, ч. 1. Послідовник схоластики (у 1 знач.). Між двома рядами димарів на Гуттерівській кам'яниці стояли групами по троє чорносутанні новіції й схоласти єзуїтської колегії... Словник української мови у 20 томах
  4. схоласт — -а, ч. 1》 Послідовник схоластики (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, яка сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь науки відірвано від життя й практики; той, хто схильний до марних і далеких від життя розмірковувань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. схоласт — Схола́ст, -та; -ла́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. схоласт — СХОЛА́СТ, а, ч. 1. Послідовник схоластики (у 1 знач.). 2. перен. Людина, яка сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь науки відірвано від життя й практики; той, хто схильний до марних і далеких від життя розмірковувань. Словник української мови в 11 томах