схоласт

СХОЛА́СТ, а, ч.

1. Послідовник схоластики (у 1 знач.).

Між двома рядами димарів на Гуттерівській кам'яниці стояли групами по троє чорносутанні новіції й схоласти єзуїтської колегії – збиратися великими гуртами і по двоє не дозволялося спудеям львівського новіціату (Р. Іваничук);

Як часто – ще й досі! – забуває він, що вже нема в світі ні лицаря Константина Анклітцена, ні схоласта Конрада з Кельна (Н. Королева);

Між елітарними київськими схоластами та рештою українського суспільства поступово намітився культурний розрив (з навч. літ.).

2. перен. Людина, яка сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь науки відірвано від життя й практики; той, хто схильний до марних і далеких від життя розмірковувань.

Мікробіолог Проташний став дорікати математикам та фізикам за їх теоретичні шукання. Він вбачав у цьому відрив від практики життя і обзивав їх схоластами (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схоласт — схола́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. схоласт — СХОЛАСТ – СХОЛІАСТ Схоласт, -а. Послідовник схоластики. Схоліаст, -а, книжн. Коментатор, упорядник схолій – приміток, пояснень до тексту. Літературне слововживання
  3. схоласт — -а, ч. 1》 Послідовник схоластики (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, яка сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь науки відірвано від життя й практики; той, хто схильний до марних і далеких від життя розмірковувань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. схоласт — схола́ст (від грец. σχολαστής – відданий науковим чи літературним заняттям) 1. Послідовник схоластики. 2. Переносно – особа, що сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь науки, відірвано від практики; буквоїд, начотник. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. схоласт — Схола́ст, -та; -ла́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. схоласт — СХОЛА́СТ, а, ч. 1. Послідовник схоластики (у 1 знач.). 2. перен. Людина, яка сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь науки відірвано від життя й практики; той, хто схильний до марних і далеких від життя розмірковувань. Словник української мови в 11 томах