територія

Значення в інших словниках

1. територія — терито́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. територія — Земельний простір; (села) земельне володіння <�посілість>, фр. межі, кордони; (ферми) земельна власність земля; (розселення, кого) ареал, регіон, простір. Словник синонімів Караванського
3. територія — Земля, край, місцевість, обшир, розлоги, терен, цара Словник чужослів Павло Штепа
4. територія — ТЕРИТО́РІЯ, ї, ж. 1. Частина земної кулі (суходіл, води й повітряний простір над ними), що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу. Про пригоди в дорозі знаєте десь... Словник української мови у 20 томах
5. територія — -ї, ж. 1》 Частина земної кулі, що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу. || Частина якої-небудь країни (область, район і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. територія — Простір, що його обороняють тварини від особин свого виду; охоплює т.зв. ареал проживання, де проходять більша частина життя тварин, пошуки харчу, токовища, гніздування; завжди позначається для перестороги від вторгнення (у птахів співом, у деяких ссавців — виділенням залоз, сечею або калом). Універсальний словник-енциклопедія
7. територія — ТЕРИТО́РІЯ (частина земної кулі, ділянка землі, зайнята кимсь, чимсь), ТЕРЕ́Н, ПРО́СТІР. Її звали Світлана Остапівна, і вона була добре знана на території цілого району (Ю. Яновський); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Словник синонімів української мови
8. територія — Терито́рія, -рії, -рією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. територія — ТЕРИТО́РІЯ, ї, ж. 1. Частина земної кулі (суходіл, води й повітряний простір над ними), що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу. Про пригоди в дорозі знаєте десь... Словник української мови в 11 томах