територія
ТЕРИТО́РІЯ, ї, ж.
1. Частина земної кулі (суходіл, води й повітряний простір над ними), що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу.
Про пригоди в дорозі знаєте десь од д. Крип’якевича, з яким ми бідували разом, та й з моїх двох карток ще з австрійської території (Коцюб., III, 1956, 439);
— Все ж я не такою уявляв собі Європу, — признався Козаков. — Думав, що тут суцільні міста і села, де з людьми не розминешся, — так скрізь перенаселено. Все їм територій не вистачає… А в них, здається, села рідші, ніж у нас в Донбасі (Гончар, III, 1959, 13);
// Частина якої-небудь країни (область, район і т. ін.).
Її звали Світлана Остапівна, і вона була добре знана на території цілого району (Ю. Янов., II, 1954, 131);
Вся величезна територія Північної Таврії, захоплена противником протягом літа, після кількаденних боїв була очищена від його військ (Гончар, II, 1959, 388);
Героїчна праця радянських людей, і насамперед нашої чудової молоді, дасть змогу освоїти нові величезні території і природні багатства на сході країни (Ком. Укр., 6, 1975,11).
∆ Ві́льна терито́рія — частина певної області, певного міста тощо, яка підлягає особливим міжнародним законам.
Вільна територія Трієст.
2. Земельний простір, зайнятий населеним пунктом, підприємством, установою тощо.
— На луках бродять чиїсь коні, по травах стелються дими, на зеленому роздоллі.. — шатра. Що? Цигани? На території моєї сільради?.. (Тют., Вир, 1964, 69);
Вся величезна територія станції була в цей день переповнена військами (Гончар, Таврія.., 1957, 414);
Я вийшов на вулицю й переліз на територію фабрики через паркан (Сміл., Сашко, 1954, 63);
// Простір, на якому поширені певні явища.
Територія змішаних говорів.
Значення в інших словниках
- територія — терито́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- територія — Земельний простір; (села) земельне володіння <�посілість>, фр. межі, кордони; (ферми) земельна власність земля; (розселення, кого) ареал, регіон, простір. Словник синонімів Караванського
- територія — Земля, край, місцевість, обшир, розлоги, терен, цара Словник чужослів Павло Штепа
- територія — терито́рія (лат. territorium, від terra – земля) певна частина земної поверхні з визначеними кордонами або межами (напр., Т. держави, міста, парку). Словник іншомовних слів Мельничука
- територія — ТЕРИТО́РІЯ, ї, ж. 1. Частина земної кулі (суходіл, води й повітряний простір над ними), що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу. Про пригоди в дорозі знаєте десь... Словник української мови у 20 томах
- територія — -ї, ж. 1》 Частина земної кулі, що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу. || Частина якої-небудь країни (область, район і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- територія — Простір, що його обороняють тварини від особин свого виду; охоплює т.зв. ареал проживання, де проходять більша частина життя тварин, пошуки харчу, токовища, гніздування; завжди позначається для перестороги від вторгнення (у птахів співом, у деяких ссавців — виділенням залоз, сечею або калом). Універсальний словник-енциклопедія
- територія — ТЕРИТО́РІЯ (частина земної кулі, ділянка землі, зайнята кимсь, чимсь), ТЕРЕ́Н, ПРО́СТІР. Її звали Світлана Остапівна, і вона була добре знана на території цілого району (Ю. Яновський); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Словник синонімів української мови
- територія — Терито́рія, -рії, -рією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)