титани

тита́ни

(грец. Τιτάνες)

1. У давньогрецькій міфології людиноподібні велетні, діти Урана і Геї, що вступили в боротьбу із Зевсом за володіння небом, але зазнали поразки й були скинуті в Тартар.

2. Переносно – велетні, люди, найвидатніші в певній галузі.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титани — ТИТА́НИ, ів, мн. 1. У давньогрецькій міфології діти Урана і Геї, що вступили в боротьбу із Зевсом за володіння небом і були скинуті за це в Тартар. 2. перен. Видатні люди, діячі виняткового таланту, розуму, тощо. Титани науки. Словник української мови у 20 томах