титани
ТИТА́НИ, ів, мн.
1. У давньогрецькій міфології діти Урана і Геї, що вступили в боротьбу із Зевсом за володіння небом і були скинуті за це в Тартар.
2. перен. Видатні люди, діячі виняткового таланту, розуму, тощо.
Титани науки.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- титани — тита́ни (грец. Τιτάνες) 1. У давньогрецькій міфології людиноподібні велетні, діти Урана і Геї, що вступили в боротьбу із Зевсом за володіння небом, але зазнали поразки й були скинуті в Тартар. 2. Переносно – велетні, люди, найвидатніші в певній галузі. Словник іншомовних слів Мельничука