топіка
то́піка
(грец. τοπικά, від τόπος – місце)
1. В риториці – вміння користуватися загальними міркуваннями при викладі якоїсь теми.
2. Загальне положення, яке можна застосувати до всіх однорідних випадків.
3. Назва трактату Арістотеля.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- топіка — то́піка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- топіка — ТО́ПІКА, и, ж. 1. У риториці – мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. У тексті короткої редакції міститься насичений топікою релігійно-апокаліптичного характеру епізод... Словник української мови у 20 томах
- топіка — -и, ж. 1》 У риториці – мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. 2》 Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- топіка — ТО́ПІКА, и, ж. 1. У риториці — мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. 2. Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків. Словник української мови в 11 томах