1. Словник української мови у 20 томах

топіка

ТО́ПІКА, и, ж.

1. У риториці – мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми.

У тексті короткої редакції міститься насичений топікою релігійно-апокаліптичного характеру епізод, відсутній в усіх списках повної редакції (з наук. літ.).

2. Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. топіка — то́піка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. топіка — то́піка (грец. τοπικά, від τόπος – місце) 1. В риториці – вміння користуватися загальними міркуваннями при викладі якоїсь теми. 2. Загальне положення, яке можна застосувати до всіх однорідних випадків. 3. Назва трактату Арістотеля. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. топіка — -и, ж. 1》 У риториці – мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. 2》 Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. топіка — ТО́ПІКА, и, ж. 1. У риториці — мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. 2. Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків. Словник української мови в 11 томах