тріумвірат
тріумвіра́т
(лат. triumviratus)
1. У Стародавньому Римі колегія з трьох осіб (тріумвірів), що призначалися або обиралися із спеціальною метою.
2. Союз трьох впливових політичних і військових діячів у Стародавньому Римі в 1 ст. до н. е. з метою захоплення верховної влади в державі.
3. Переносно – три особи, що об’єдналися для спільної діяльності.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тріумвірат — тріумвіра́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тріумвірат — ТРІУМВІРА́Т, у, ч. 1. У Стародавньому Римі епохи занепаду республіки – союз трьох впливових політичних діячів і полководців, що мав на меті захоплення верховної влади в державі (перед цим – колегія з трьох осіб, що обиралася з певною метою). Словник української мови у 20 томах
- тріумвірат — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі епохи занепаду республіки – союз трьох впливових політичних діячів і полководців, що мав на меті захоплення верховної влади в державі (перед цим – колегія з трьох осіб, що обиралася з певною метою). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріумвірат — У стародавньому Римі порозуміння між 3 державними мужами (тріумвірами) з метою здобуття і поділу влади у державі; I т. (таємний; 60 до н.е.) — Цезар, Помпей Великий, Красс; II т. (офіційний; 43 до н.е.) — Октавіан Авґуст, Марк Антоній, Лепід. Універсальний словник-енциклопедія
- тріумвірат — ТРІУМВІРА́Т, у, ч. 1. У Стародавньому Римі епохи занепаду республіки — союз трьох впливових політичних діячів і полководців, що мав на меті захоплення верховної влади в державі (перед цим — колегія з трьох осіб, що обиралася з певною метою). 2. перен. Словник української мови в 11 томах