1. Словник іншомовних слів Мельничука

узус

у́зус

(лат. usus – звичай)

1. Звичай, звичка, правило.

2. Використання, застосування.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узус — у́зус іменник чоловічого роду те, що стало загальноприйнятим, звичайним; звичай, правило; використання, вживання книжн. Орфографічний словник української мови
  2. узус — [узус] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  3. узус — Ужиток, звичай Словник чужослів Павло Штепа
  4. узус — -у, ч., книжн. 1》 Те, що стало загальноприйнятим, звичайним; звичай, правило. 2》 Використання, вживання. 3》 іст. У римському праві – користування чужою власністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. узус — У́ЗУС, у, ч., книжн. 1. Те, що стало загальноприйнятим, звичайним; звичай, правило; // юр. Звичай, право користуватися чужими речами.; // лінгв. Загальноприйняте вживання мовних одиниць. Тлумачні словники відбивають мовний узус. 2. Використання, вживання. Словник української мови у 20 томах
  6. узус — ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст. Словник синонімів української мови
  7. узус — У́зус, -су; у́зуси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. узус — У́ЗУС, у, ч., книжн. 1. Те, що стало загальноприйнятим, звичайним; звичай, правило. 2. Використання, вживання. Словник української мови в 11 томах
  9. узус — рос. узус 1. Звичай, звичка, правило. 2. Використання, застосування. 3. У римському праві — користування чужими правами. Eкономічна енциклопедія