ультимативний

ультимати́вний

рішучий, категоричний, що має характер ультиматуму.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ультимативний — ультимати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ультимативний — (тон) категоричний, безапеляційний, крутий. Словник синонімів Караванського
  3. ультимативний — [ул'тиематиўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. ультимативний — УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. [Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: “.. ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду ..” (О. Корнійчук). Словник української мови у 20 томах
  5. ультимативний — -а, -е. Який має характер ультиматуму; категоричний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ультимативний — РІШУ́ЧИЙ (про вимогу, наказ, тон і т. ін.), КАТЕГОРИ́ЧНИЙ, ТВЕРДИ́Й, БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, НАВА́ЖЛИВИЙ заст. Словник синонімів української мови
  7. ультимативний — Ультимати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ультимативний — УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. [Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: «..ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду..» (Корн., І, 1955, 59). Словник української мови в 11 томах
  9. ультимативний — рос. ультимативный рішучий, категоричний, беззаперечний, обов'язковий до виконання, здійснення, що має характер ультиматуму. Eкономічна енциклопедія