ультимативний
РІШУ́ЧИЙ (про вимогу, наказ, тон і т. ін.), КАТЕГОРИ́ЧНИЙ, ТВЕРДИ́Й, БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, НАВА́ЖЛИВИЙ заст. Я переконував свого хазяїна таким рішучим тоном, що він, врешті, засміявся, не розуміючи мене, але бійки не продовжував (Ю. Яновський); Дратував мене і тон, яким я розмовляв з Вітею: канцелярська і категорична форма моїх звернень і вимог (Я. Гримайло); Олену шокує самовпевнений, безапеляційний тон Оксани (Ірина Вільде); — Брешеш! — сказав беззаперечним тоном баришник (А. Шиян); Ультимативні вимоги; Така сміливість трохи стурбувала стару Каралаєву. Вона почула не м'який, а вже інший, наважливий, твердий тон в його словах (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ультимативний — ультимати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- ультимативний — (тон) категоричний, безапеляційний, крутий. Словник синонімів Караванського
- ультимативний — [ул'тиематиўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- ультимативний — УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. [Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: “.. ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду ..” (О. Корнійчук). Словник української мови у 20 томах
- ультимативний — -а, -е. Який має характер ультиматуму; категоричний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ультимативний — ультимати́вний рішучий, категоричний, що має характер ультиматуму. Словник іншомовних слів Мельничука
- ультимативний — Ультимати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ультимативний — УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. [Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: «..ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду..» (Корн., І, 1955, 59). Словник української мови в 11 томах
- ультимативний — рос. ультимативный рішучий, категоричний, беззаперечний, обов'язковий до виконання, здійснення, що має характер ультиматуму. Eкономічна енциклопедія