феноменалізм

феноменалі́зм

суб’єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише феноменів, а не сутності речей. Крайній Ф. веде до агностицизму. Гносеологічною основою Ф. є метафізичний відрив явища (феномена) від сутності, пізнавального процесу від суспільно-історичної практики.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. феноменалізм — феноменалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. феноменалізм — У. Вчення, що визнає об’єктом пізнання явища і заперечує можливість пізнання сутності речей. Літературне слововживання
  3. феноменалізм — ФЕНОМЕНАЛІ́ЗМ, у, ч., філос. Філософське вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності речей об'єктивної дійсності; різновид агностицизму. Постулати феноменалізму. Словник української мови у 20 томах
  4. феноменалізм — -у, ч., філос. Суб'єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності речей об'єктивної дійсності; різновид агностицизму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. феноменалізм — ФЕНОМЕНАЛІЗМ — філософська теорія сприйняття та способу буття зовнішнього світу, розбудована на емпіричному ґрунті, основоположним припущенням якої є принцип — "існувати — значить бути сприйнятим". Філософський енциклопедичний словник
  6. феноменалізм — ФЕНОМЕНАЛІ́ЗМ, у, ч., філос. Суб’єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності речей об’єктивної дійсності; різновид агностицизму. Словник української мови в 11 томах