феноменалізм
феноменалі́зм
суб’єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише феноменів, а не сутності речей. Крайній Ф. веде до агностицизму. Гносеологічною основою Ф. є метафізичний відрив явища (феномена) від сутності, пізнавального процесу від суспільно-історичної практики.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- феноменалізм — феноменалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- феноменалізм — У. Вчення, що визнає об’єктом пізнання явища і заперечує можливість пізнання сутності речей. Літературне слововживання
- феноменалізм — ФЕНОМЕНАЛІ́ЗМ, у, ч., філос. Філософське вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності речей об'єктивної дійсності; різновид агностицизму. Постулати феноменалізму. Словник української мови у 20 томах
- феноменалізм — -у, ч., філос. Суб'єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності речей об'єктивної дійсності; різновид агностицизму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- феноменалізм — ФЕНОМЕНАЛІЗМ — філософська теорія сприйняття та способу буття зовнішнього світу, розбудована на емпіричному ґрунті, основоположним припущенням якої є принцип — "існувати — значить бути сприйнятим". Філософський енциклопедичний словник
- феноменалізм — ФЕНОМЕНАЛІ́ЗМ, у, ч., філос. Суб’єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності речей об’єктивної дійсності; різновид агностицизму. Словник української мови в 11 томах