феноменалізм

ФЕНОМЕНАЛІЗМ — філософська теорія сприйняття та способу буття зовнішнього світу, розбудована на емпіричному ґрунті, основоположним припущенням якої є принцип — "існувати — значить бути сприйнятим". Коріння цієї теорії сягає британської філософської традиції, особливо її номіналістичного відгалуження, представники якого (Гоббс, Локк, Берклі, Г'юм, Дж.СтМіль та ін.) використовували критику успадкованої від Середньовіччя реалістичної онтологізації універсалій для заперечення об'єктивності всезагального (категорій причинності, субстанції та ін.). Сутнісною ознакою такої філософської позиції є переконання, згідно з яким у пізнанні, включаючи наукове осягнення світобудови, ми завжди маємо справу лише з явищами або феноменами власної свідомості як єдино приступною для нас реальною дійсністю, а всі твердження про матеріальні об'єкти зводяться до висловлювань про справжні або ж можливі відчуття, чуттєві дані та враження, здобуті в емпіричному досвіді (див. феномен, феноменологія).

С. Кошарний

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. феноменалізм — У. Вчення, що визнає об’єктом пізнання явища і заперечує можливість пізнання сутності речей. Літературне слововживання
  2. феноменалізм — ФЕНОМЕНАЛІ́ЗМ, у, ч., філос. Філософське вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності речей об'єктивної дійсності; різновид агностицизму. Постулати феноменалізму. Словник української мови у 20 томах
  3. феноменалізм — феноменалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. феноменалізм — феноменалі́зм суб’єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише феноменів, а не сутності речей. Крайній Ф. веде до агностицизму. Гносеологічною основою Ф. є метафізичний відрив явища (феномена) від сутності, пізнавального процесу від суспільно-історичної практики. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. феноменалізм — -у, ч., філос. Суб'єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності речей об'єктивної дійсності; різновид агностицизму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. феноменалізм — ФЕНОМЕНАЛІ́ЗМ, у, ч., філос. Суб’єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності речей об’єктивної дійсності; різновид агностицизму. Словник української мови в 11 томах