феномен

ФЕНОМЕН (від грецьк. φαινομενον — те, що з'являється) — будь-які підлеглі спостереженню предмет, факт, подія чи процес, що виступають об'єктами чуттєвого споглядання (напр., кольори, звуки, запахи), на противагу усьому тому, що схоплюється завдяки розмислу, розуму, інтелекту, тобто є умосяжним. Давньогрецьк. дієслово "phainesthai" ("світитися", "видаватися", "виглядати" тощо) ще не вказує на те, чи сприймана річ є іншою, аніж те, чим вона виявляється насправді. Тому в етичному вченні Аристотеля поняття "видиме (явне) благо" є тим, що видається людині таким незалежно від того, чи є воно реально сущим благом, чи ні. Пізніші античні філософи провели розрізнення між спостережуваними фактами (або Ф.) та винайденими для їхнього пояснення теоріями. У філософії Канта термін "Ф." використовувався для позначення безпосереднього об'єкта чуттєвого досвіду, даного у формах споглядання (простір і час), знання про який виникає лише тоді, коли він витлумачується через категорії розмислу, такі як субстанція чи причина. Кант протиставив Ф. ноумени, або речі в собі, до яких категорії споглядання та розмислу не мають застосування. У сучасній філософії термін "Ф." інколи використовується на позначення факту, події, процесу тощо, що безпосередньо схоплюється органами чуття до того, як буде висловлене будь-яке судження про нього.

С. Кошарний

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. феномен — фено́мен (грец. φαινόμενον – те, що з’являється) 1. Виняткове, незвичайне, рідкісне явище. 2. У філософії І. Канта Ф. протиставлений ноумену як чуттєво дане, що не осягається досвідом і нібито недоступне людському пізнанню. 3. Явище, що дано нам у досвіді; сприйняте органами чуттів. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. феномен — ФЕНО́МЕН, а, ч. 1. Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. Досі я згадую про сього хлопчину як про невияснений для мене психологічний феномен (Фр., IV, 1950, 227); — Я на сни та їх толкування ніколи й нічого не покладав і не покладаю.. Словник української мови в 11 томах
  3. феномен — фено́мен іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. феномен — -а, ч. 1》 Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. || який або чого. Про когось надзвичайно видатного, про те, що є особливо визначним, винятковим, що дуже рідко трапляється. || Про людину з рідкісними здібностями, властивостями, нахилами. 2》 філос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. феномен — ФЕНОМЕН – НОУМЕН Феномен, -а. У філософії – явище, в якому спостерігається суть чого-небудь; рідкісне, єдине у своєму роді явище або видатна, виняткова людина: феномен довголіття, психологічний феномен, феномен людської стійкості. Пох. Літературне слововживання
  6. феномен — Явище, з'явисько Словник чужослів Павло Штепа
  7. феномен — Фено́ме́н, -ну; -ме́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. феномен — [феиномеин] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  9. феномен — Факт емпіризму; фізичне чи психічне явище, яке виступає предметом спостереження; у філософії І. Канта — предмет можливого пізнання. Універсальний словник-енциклопедія
  10. феномен — ФЕНО́МЕН, а, ч. 1. Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. Досі я згадую про сього хлопчину як про невияснений для мене психологічний феномен (І. Франко); – Я на сни та їх толкування ніколи й нічого не покладав і не покладаю .. Словник української мови у 20 томах
  11. феномен — див. ЯВИЩЕ; (хто) див. ОРИҐІНАЛ. Словник синонімів Караванського
  12. феномен — рос. феномен (грец. phainome-non — те, що з'являється) — 1. Виняткове, незвичайне, рідкісне явище. 2. Явище, що дане людині як досвід, відчуття, розуміння, сприйняття органами почуттів. Eкономічна енциклопедія